Вступна стаття
Як вимірюється залишкова спроможність
Математичний показник S(t) без втрати його інженерного змісту.
Від ресурсу до місії
Дисертаційна модель пов’язує чотири рівні: ресурси → сервіси → функції → місія. Відмова ресурсу впливає на сервіси, функції та зрештою на те, чи можна продовжувати місію.
Важливо розрізняти структурно доступну функцію і фактичну якість її виконання. Конфігурація може містити потрібні модулі, але через деградацію ресурсу не забезпечувати достатньої якості.
Показник живучості
\[
S(t)=\sum_{j=1}^{m}\alpha_j\,\delta_j(cfg(t))\,\varphi_j(t,cfg(t))
\]
Тут:
- S(t) — живучість у момент часу t (значення від 0 до 1);
- αj — пріоритет функції j для місії;
- δj — чи активна ця функція в конфігурації;
- φj — яку цілісність функції забезпечують доступні ресурси.
Три різні величини
\[
0\le S(t)\le\overline{S}(cfg)\le\Phi(cfg)\le 1
\]
Φ(cfg) описує структурну доступність функцій, S̄(cfg) — верхню межу живучості конкретної конфігурації, S(t) — поточну спроможність. Ці поняття не взаємозамінні.
Детальні побудови та умови допустимості наведено в науковій сторінці про спроможність.